Тарас Семенюк

Релігійний конфлікт Пуритан і Стюартів 1603-1640 рр.

Початок реформаційного руху в Європі призвів до релігійного розколу: протестантизм протистояв усталеній католицькій церкві. У вигляді кальвінізму протестантизм набув неабиякої популярності і в XVI ст. поширився у багатьох країнах Європи, зокрема, в Нідерландах, Франції, Шотландії, Швеції, Данії, Швейцарії. В цей час воно проникає в Англію, де протягом XVI століття починає закріплюватись як релігія значної частини населення, чому сприяла й політика віротерпимості Єлизавети I.

Паралельно в Англії в цей час відбувалася королівська реформація, з утворенням англіканської церкви, яка знаходилася під серйозним королівським наглядом, починаючи від правління Генріха VIII і завершуючи Карлом I. Англійська церква стала в усьому залежати від корони. Духовні особи, яких призначав король або ж які призначалися з його схвалення, фактично ставали його чиновниками. З церковної кафедри зачитувалися королівські укази, в тому числі й ті, які стосувалися порушників королівської волі.

Найбільший вклад  в історію Англії XVII ст. зробив Гардінер Самуель Ровсон. Він являється автором багатьох праць зокрема «Пуритане и Стюарты 1603 - 1660 рр.» в якій на основі документальних джерел проаналізовано  внутрішню політику перших двох Стюартів. Він насамперед вважає, що це ‒ пуританська революція і в жодному разі не буржуазна. На думку науковця сама громадянська війна була спричинена релігійними та політичними розбіжностями і ні вякому разі не переросла у війну класів, як це стверджує радянська історіографія. Барг М.А. пуритан розглядає, як більш соціальний рух, а не релігійний та вважає, що саме класові протиріччя були більш вагомим чинником для виникнення майбутньої революції.

В праці «The constitutions documents of the puritan revolution 1625-1660» зібрано велику кількість джерел, особливо документи, котрі приймалися правлячою династією Стюартів. Взагалі по цій проблемі є достатньо джерел не тільки на мові оригіналу, але й перекладених на російську. Один із таких збірників вийшов у 1978 році під редакцією Барга М.А.

Між пуританством і англіканською церквою були великі відмінності у ідеології та релігійній догматиці. Пуритани прагнули «очистити» Церкву від залишків католицьких церемоній, обрядів та ієрархії. Пуритани стверджували, що тільки ми складаємо чисту церкву, що їх вчення і культ слід визнати офіційно і що ніякі інші релігії допускатися не повинні. Цей ранній конфлікт із королівською церквою швидко розрісся, захопивши й інші аспекти особистого та громадського життя.

Пуританський рух був інтелектуальним рухом. Його метою було реформування релігійного, національного та особистого життя в країні. І справді релігійну передумову можна визнати, як одну із основних. Фанатично налаштований пуритан не міг витримати всіх знущань, заборон щодо його догматів з боку короля та пануючої церкви. Однією з головних особливостей буржуазної революції в Англії XVII ст. стала ідеологічна підготовка революції, просвітництво мас, ‒ армії для майбутніх битв ‒ велося не у формі раціонально викладених політичних і морально-філософських вчень, а у формі протиставлення однієї релігійної доктрини іншій, одних церковних обрядів іншим, нових організаційних принципів церкви старим. Характер цих доктрин, принципів та обрядів повністю відповідав вимогам народжуваного суспільства.